Закарпаття: Як гора мишу вродила...

Громкое криминальное дело «о фальсификации выборов городского головы Мукачево в 2004 году» до сих пор остается одной из ведущих тем региональных СМИ Закарпатья. Последняя из публикаций увидела свет в ужгородской газете «Вiстi тижня-центр» 7 октября 2006 года, которая, как представляется обозревателям "Киевскиї ведомостей", убедительно показывает политико-правовые коллизии нашумевшей истории (Печатается с сокращениями на языке оригинала):

«Будь-яка резонансна подiя обов’язково має не лише свiй видимий бiк, але й прихованi вiд стороннього погляду гранi... Саме таким «маревом» i була вся ота скандальна iсторiя з безкiнечними виборами мера Мукачева...

Хочу одразу ж зазначити, що я не маю намiру ставати на бiк будь- кого iз фiгурантiв цього полiтичного фарсу. Та й не дуже цiкаво сьогоднi, коли минуло вже чимало часу, хто ж саме дiйсно перемiг на отих горе-виборах: Балога, Петьовка чи Нусер? Гадаю, що це питання навiть їх самих уже не цiкавить...

Сам перебiг цiєї кримiнальної справи є чудовою iлюстрацiєю всiх «збочень» нашої правової системи, яка, на жаль, не захищає нiкого iз простих громадян, але чiтко i жорстко обслуговує iнтереси владної верхiвки суспiльства...

Спочатку слiдчi наполягали на однiй головнiй версiї «виборчого кримiналу»: протоколи дiльничних комiсiй, якi були у розпорядженнi нардепiв вiд «Нашої України», були сфальсифiкованi... самими ж цими нардепами, оскiльки цi протоколи не були автентичними з оригiналами. І ця версiя була не просто вигадкою слiдчих: вона грунтувалася на КІЛЬКОХ ПРОВЕДЕНИХ ЕКСПЕРТИЗАХ ТА СЕМИ РІШЕННЯХ СУДІВ, ЯКІ ПІДТВЕРДИЛИ ЗАКОННІСТЬ ОБРАННЯ ЕРНЕСТА НУСЕРА МЕРОМ МУКАЧЕВА!

Цитую мотивувальну частину лише одного з цих судових рiшень: «...Суд прийшов до висновку, що, як мiнiмум, 25 iз 36 протоколiв, представлених у судовому засiданнi, НЕ МОЖУТЬ ВВАЖАТИСЯ ОРИГІНАЛАМИ ПРОТОКОЛІВ дiльничних комiсiй, якi в установленому порядку, разом з бюлетенями i списками виборцiв доставлялися у нiч з 18 на 19 квiтня 2004 року до МТВК i на основi яких складено пiдсумковий протокол про результати виборiв».

Отже, саме тi дублiкати протоколiв дiльничних виборчих комiсiй, якими аргументували свої заяви та дiї народнi депутати з табору «Нашої України» i якi згодом стали ГОЛОВНИМ ДОКАЗОМ для звинувачення у «злочинах» наших людей, не можуть мати юридичної сили i не можуть вважатися оригiналами дiльничних виборчих комiсiй, бо так визнав суд. А це означає, що цi документи аж нiяк НЕ МОГЛИ БУТИ ДОКАЗАМИ, а тим паче у слiдствi з кримiнальної справи!!! А самi ж оригiнали виборчих протоколiв були, як вiдомо, викраденi. Тобто, слiдство базувалося на... порожнинi, оскiльки самої ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ДОКАЗОВОЇ БАЗИ так званої «фальсифiкацiї» слiдчi НЕ МАЛИ ВЗАГАЛІ!!! Але ж на пiдставi цiєї «доказової порожнечi» було заарештовано, попередньо ув’язнено, а вiдтак i засуджено чимало наших людей: колишнiй заступник голови ОДА Вiктор Дядченко, полковник Соляник, кiлька вiдомих у Мукачевi педагогiв та громадських дiячiв. Виходить, що їх усiх засудили i визнали «злочинцями», не маючи на те ЖОДНОГО ДОКАЗУ? Виходить, що так... А це означає, що правова система нашої держави, яка так хоче стати демократичною i правовою, насправдi все ще залишається машиною полiтичних репресiй. Машиною, яка не захищає нiкого, але розтрощити може будь-кого, хто стане на шляху правлячих кланiв. І слiдство по справi мукачiвських виборiв — яскраве тому свiдчення.

В принципi, все це слiдство вiд самiсiнького початку рухалося у цiлком протилежних напрямках: спочатку «фальсифiкаторiв» шукали в таборi «Нашої України», потiм — в лавах полiтичних противникiв «НУ»... І лише пiсля перемоги «помаранчевих» сил вся правова катавасiя навколо «мукачiвських виборiв» почала набувати виразних ознак замовної полiтико-кримiнальної справи. Саме тодi слiдчу групу в Мукачевi очолив керiвник одного з пiдроздiлiв Генпрокуратури України пан В. Жербицький. Не знаємо, звiсно, якою була його роль у всiй цiй iсторiї, але саме з часу його появи в Мукачевi вся правова машина круто розвертається у цiлком протилежний бiк, а попереднi судовi рiшення квапливо переглядаються за заявою... тiєї ж Генпрокуратури держави. І наслiдки такого «розвороту» не забарились: квiтневi (2004 року) вибори мера Мукачева були визнанi судом недiйсними. Отже, такими, якi НЕ ВІДБУЛИСЯ. А якщо судом було визнано, що вибори не вiдбулися, то виходить, що Генпрокуратура протягом майже цiлого року розслiдувала ПОДІЮ, ЯКА НЕ ВІДБУЛАСЯ? І хiба можна «фальсифiкувати» те, чого просто не було? Деякi юристи заперечать менi: в порядку, передбаченому Кримiнальним кодексом України, дiї, якi перешкоджали вiльному волевиявленню громадян на виборах, пiдлягають карному покаранню. Але ж САМА ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ВИБОРІВ ЯК ПОДІЯ ЗЛОЧИНУ ДОСІ ЩЕ Є НЕДОВЕДЕНОЮ! А всi звинувачувальнi висновки i навiть вироки судiв базуються виключно на показах свiдкiв. І цiна цим «свiдченням» — нульова!

Адже мукачiвськi педагоги, медики, пенсiонери, якi спочатку були головами дiльничних комiсiй, а потiм — свiдками у кримiнальнiй справi, були просто замученi десятками допитiв. Отож, вони ладнi були засвiдчити бодай i початок Армагедону, аби лише слiдчi вiд них вiдчепилися та залишили нарештi у спокої. А для того щоб зробити цих «свiдкiв» поступливiшими, декого з них навiть запроторили на кiлька мiсяцiв у СІЗО. Погодьтесь, що далеко не кожна людина може витримати катування незаслуженою неволею. А тому подiбними методами можна «вибити» будь-якi свiдчення. З кожного i на кожного, або з усiх — на усiх...

Але моя особиста думка така, що вся ота «виборча iстерiя» в Мукачевi була i залишається не правовою колiзiєю, а звичайнiсiнькою полiтичною розправою. А «кримiнальна справа» — дутий пухир!...

Що ж ми маємо нинi, уже пiсля того, як цю скандальну кримiнальну справу фактично завершено? А маємо ми у «сухому залишку», так би мовити, кiлька сумнiвних вирокiв суду, якими засуджено до умовних термiнiв покарання кiлькох голiв ДВК та Вiктора Дядченка, який своєї провини так i не визнав. Маємо незавершенi справи проти мiлiцейських полковникiв Русина i Дернового, яким, здається, навiть не знають, що саме iнкримiнувати, аби не оскандалитись у судi остаточно. Хоча, у будь-якому випадку, схоже на те, що судової перспективи цi справи (Русина i Дернового) просто не мають. Оце i все! Всi пiдсумки майже рiчної дiяльностi потужної слiдчої бригади Генеральної прокуратури держави — великий «пшик». Або «бздик»...

А висновок з цiєї сумної iсторiї напрошується тiльки один. Нашiй державi КОНЧЕ ПОТРІБНА ДОКОРІННА РЕФОРМА ПРАВООХОРОНОЇЇ ТА СУДОВОЇ СИСТЕМИ. Правоохоронцi та суддi мають бути не на словах, а на дiлi бути цiлком незалежними вiд примх i бажань чиновникiв та полiтикiв. Наприклад, голiв судiв треба не призначати, а обирати, як це робиться у всiх нормальних державах. А голiв судiв потрiбно позбавити права розподiляти судовi справи мiж суддями, адже саме в цьому «розподiлi» криються корiння корупцiї. Необхiдно також реально обновити кадровий корпус органiв прокуратури, не припускаючи «полiтичних зачисток» досвiдчених професiоналiв, як це було пiсля перемоги «помаранчевих демократiв». Словом, роботи дуже багато. Але її потрiбно робити негайно! І лише тодi, пiсля реальної реформи системи охорони Закону, можна буде говорити про демократiю в Українi, адже справжня демократiя неможлива без Правової держави..."

"Киевские ведомости"
Колишньому першому заступнику Закарпатського УМВС Віктору Русину відвели роль "цапа-відбувайла"?
Екс-заступника голови Закарпатської ОДА звільнено під заставу 100 тисяч гривень
У закарпатському Мукачеві судять колишніх голів дільничних виборчих комісій
Закарпатський апеляційний суд продовжив термін утримання під вартою Валерія Дернового та Віктора Дядченка до 17 жовтня